Книга знайомить з біографією видатного провідника українського націоналістичного руху Степана Бандери на підставі зібраних й опрацьованих автором документів і джерел. Розраховано на масового читача. В історії будь-якого народу є постаті, імена яких відомі кожному громадянинові, якими пишаються, яких називають чи то творцями даної держави, чи її визволителями з-під іноземного ярма. Вже навіть за життя ім’я цієї людини можуть оточувати легенди, з десятиліттями і століттями їх число збільшується, аж стає важко відрізнити: де правда, а де вимисел? Який з істориків зараз візьметься стверджувати, що вони справді були на світі – англійський король Артур, французький лицар Роланд чи Київський богатир Данило Кожум’яка? Жанна Д’Арк таки історична постать, але чи справді вона врятувала Францію, якщо після її загибелі війна продовжувалась ще цілих 18 років? І все ж людям потрібні такі історичні приклади патріотизму і високої жертовності. І кожен італієць з гордістю називає ім’я Гарібальді, мексиканці – Панчо Вілья, південноамериканці – Сімона Болівара і т.д. Україна також має свій ряд, який чому б не почати іменами трьох легендарних братів Кия, Щека і Хорива і який не має кінця, бо ж історія України продовжується. Треба лише заповнити прогалини в цьому ряду, поставити на свої місця імена, які були знеславлювані або замовчувані ворогами української незалежності. Одне з таких імен – Степан Бандера. Письменниця Галина Гордасевич на підставі багатьох джерел розповідає про Степана Бандеру, про конкретні факти його життя, боротьби і смерті. В оформленні книги використані дереворити полеглого повстанського художника Ніла Хасевича. Для обкладинки використано недавно віднайдений прижиттєвий портрет Степана Бандери приблизно 1940 року роботи художника Зайченко та світлину могили Провідника в Мюнхені роботи М. Жикалюка.

Степан Бандера: людина і міф. – Львів: Апріорі, 2008. – 208 с.: іл.
Обкладинка: м’яка.

  

Збірка праць з проблемних питань історії України. Дослідження науковця присвячені підготовці та початку Другої світової війни, Маніфесту ОУН з 1941 року та Акту проголошення відновлення Української державності, боротьбі ОУН проти нацистів, втратам України в Другій світовій війні.
Рекомендується дослідникам періоду Другої світової війни, всім, хто цікавиться історією рідного краю.

Володимир Косик. Боротьба за незалежність України в 1938-1941 роках.
Втрати України в Другій світовій війні.
– Київ: Українська видавнича спілка ім. Ю.Липи, 2013. – с. 173
Обкладинка: м’яка.

Основу наукового збірника склали матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Націоналізм як феномен української історії 1920-1950-х рр.: ідеологія, політика, збройні формування», проведеної до 70-річчя Української Повстанської Армії (Рожнятів, 2012р.). Збірник доповнений низкою статей ідеологічного і політичного змісту із журналу Проводу ОУН «Розбудова нації» з метою представити парадигму стратегічних ідей і головних принципів українського націоналізму у вирішальний період його зміцнення в міжвоєнний період.
Видання рекомендується передусім історикам, політологам, націологам, широкому колові шанувальників української національної ідеї.

Український націоналізм: історія та ідеї. Випуск 2. Центр національного
відродження ім. С. Бандери, Дрогобицький державний педагогічний
університет ім. І. Франка, Кафедра нової і новітньої історії України,
Науково-ідеологічний центр ім. Д. Донцова. Дрогобич, 2014 р. – 592 с.
Обкладинка: м’яка.

   Необхідність націоналізму, як дієвого чинника, як фундаменту для будівництва Української національної держави, є фактом незаперечним. Саме націоналізм дає відповідь нації на головні питання сучасності. Це — в першу чергу розбудова незалежної держави, де цілком гармонійно титульна нація матиме очікувану перспективу розвитку та національної і соціальної справедливості у своїй державі.

У сучасному постколоніальному українському суспільстві донести націоналістичну ідеологію попри все — є справою лише мужніх інтелектуалів-націоналістів ХХІ ст. Сьогодні націоналістична думка має своє логічне продовження в розвитку цієї теорії молодими політиками.

Великих теоретиків (передусім, М.Міхновського, котрий перший зпозиціонував себе, як теоретика українського націоналізму, Д.Донцова, М. Сціборського, Ю.Липи, С.Бандери, С.Ленкавського, Д.Андрієвського), націоналісти ХХІ ст. продовжують справу формування загальнонаціональних візій майбутнього нашої держави.

Це видання, як серія, є в Україні, де публікуються науково-теоретичні статті націоналістів ХХІ століття.

Максим Віхров: “Суспільно-політичні концепції та ідеології – не Божі заповіді і тому мають обмежений термін придатності. Життєздатна ідеологія мусить постійно самооновлюватися. А для цього потрібно нових ідей, нових підходів, нових методів, а не лише фанатичного цитування ідеологічних авторитетів. При всій повазі до класиків українського націоналізму, вивчення їхніх творів не заміняє освоєння здобутків сучасних наук. Тієї ж соціологія, наприклад. Може знання – і не така вже велика сила, але невіглство – це точно безсилля. Сильна організація без ідеології – штангіст без голови.  А якщо ідеологія не відповідає навколишній дійсності, маємо божевільного штангіста. Образ, може, і трагічний, але непривабливий.”

Максим Віхров. – Черкаси. Вид. Чабаненко Ю. А. – 52 с.

      

Необхідність націоналізму, як дієвого чинника, як фундаменту для будівництва Української національної держави, є фактом незаперечним. Саме націоналізм дає відповідь нації на головні питання сучасності. Це – в першу чергу розбудова незалежної держави, де цілком гармонійно титульна нація матиме очікувану перспективу розвитку та національної і соціальної справедливості у своїй державі.

У сучасному постколоніальному українському суспільстві донести націоналістичну ідеологію попри все – є справою лише мужніх інтелектуалів-націоналістів ХХІ ст. Сьогодні націоналістична думка має своє логічне продовження в розвитку цієї теорії молодими політиками.

Великих теоретиків (передусім, М.Міхновського, котрий перший зпозиціонував себе, як теоретика українського націоналізму, Д.Донцова, М. Сціборського, Ю.Липи, С.Бандери, С.Ленкавського, Д.Андрієвського), націоналісти ХХІ ст. продовжують справу формування загальнонаціональних візій майбутнього нашої держави.

Це видання, як серія, є в Україні, де публікуються науково-теоретичні статті націоналістів ХХІ століття.

Назар Обідзінський: “Признаймося, що за часи такої собі квазінезалежності, Україна більш втратила, ніж придбала. Чому? Спитаймо себе: протягом цього двадцятиріччя держава знала, куди прямувала? Може її очільники були озброєні національною ідеєю? Чи, можливо, наріжним каменем у будівництві нової України був захист української нації від усих тих загроз, які постали перед нею? А чи без цих складових має змогу постати Держава? Думаймо, робімо висновки…”

Назар Обідзінський. – Черкаси. Вид. Чабаненко Ю. А. – 36 с.

Збірка документів і публікацій у даній книзі висвітлює злочинні методи «Історичного складання» російськомовного населення України. Злочинними ці методи є не лише тому, що автор так вважає, а тому, що державна політика спрямована на обмеження права українців в Україні на всебічний розвиток і функціонування української мови, за законами тієї ж держави, будь то Радянська Україна чи Незалежна Україна, – кваліфікується як злочин. (За Кримінальним кодексом УРСР (в редакції 1961 р.)) стаття 66 та за чинним Кримінальним кодексом України стаття 161 – пряме чи непряме обмеження прав людини і громадянина за будь-якою ознакою, – є злочином).

Мельничук С. Моя боротьба за мову, або Документальне висвітлення
методів «історичного складання» російськомовного населення України.
– К., 2010. – 288 с. – (Серія «Право на мову»)

    Видання здійснене відповідно до Плану комплексних заходів всебічного розвитку української мови (Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка спільно з Міністерством культури і туризму України).

Кам’янець-Подільський: [Фотоальбом] / Авт. фото М.Андрєєв, Ю.Бусленко; авт. тексту О.Климчук. – Хм. ПФ «Галерея», 2004. 208 с.: іл. – укр., англ.
Видавець: Приватна фірма «Галерея»., 2004 р. – 207 ст.
Мова: Українська, англійська.
Обкладинка: тверда + суперобкладинка.

 Україна. Закони. Проект Конституції України. Засадничий Всеукраїнський проект Конституційних норм і вимог, підготовлений представниками українського народу – суверену як власника Верховної Державної влади.

Науково-практична Конференція – Віче “Буття Українців”.
Схвалено оргкомітетом 14.09.7515 (2007).
Видавництво: “Схід-Захід”. Київ, 2007 – 80 с.

         Олекса Різниченко свого часу скінчив філологічний  факультет Одеського університету, викладав у школі українську мову та літературу. Уклав словник омонімів та працює над стислим кореневим словником української мови, а отже, досить добре знайомий з предметом. До того ж, тему він піднімає таку, що досі була terra inkognito: не можна було ставити питання, чим наша мова багатша за інші. Дозволялося писати, що вона співуча, красива, солов’їна, друга за мелодійністю у світі, барвінкова, калинова, чудова тощо.

Виявляється, що на історичних шляхах наша мова втратила з колишнього правслов’янського багатства значно менше, ніж болгарська, чеська, московська чи польська. Про ці багатства, морфологічні «перлинки нашої мови» повинні знати кожен учень школи, кожен громадянин. Знати не для того, щоб цим надміру пишатися, а щоб активно їх уживати, ними користуватися.

Різниченко Олекса Сергійович. Спадщина тисячоліть.
Чим українська мова багатша за інші? – Харків: Друк, 2003 – 80 с.
Обкладинка: м’яка.

У книзі відомого вченого, професора Київської Духовної Академії М. І. Петрова (1840—1921) вперше друкуються його твори, які містять унікальний пласт інформації про життя духовенства, академічної корпорації, про піввікову історію розвитку науки у стінах КДА. Автор викладає “позалаштункові” факти з життя українських письменників, змальовує еволюцію українського літературознавства. Читачеві пропонується персоналістичний зріз історичної пам’яті. Для науковців, студентів, аспірантів, усіх зацікавлених минувшиною та історичними джерелами особистісного походження.

“Скрижалі пам’яті” (Петров Микола) / Упоряд. В. Ульяновського, І. Карсим.
– К.: Либідь, 2003. – 336 с. (“Пам’ятки історичної думки України”).