“Златоцвіт” – свята данина пам’яті не лише моєму татові, а всім пречистим носіям золотої ведичної гілки могутнього українського цілительства, що живиться з тисячолітніх наших джерел.

Гарасим Дмитрович Просяник (1896 – 1979 рр.) – один з останніх зелейників старої праукраїнської школи, в карбах якої тісно переплітаються оздоровчі властивості рослини й магія слова. Це Людина, яка узагальнила надбання знахарського Роду й, свято дотримуючись його мудрих заповітів, черпала з них своє довголіття й нев’янучу чоловічу снагу. Шануючи найдовершеніший із них: “Радій життю! Цінуй і солодку, й гірку його мить! Це безцінний Божий Дар святий і неповторний!” – прищепили й мені трепетність перед безсмертними витоками.
Увійшовши у світ книги, вдумливий читач знайде в ній першоджерела душі й тіла.
Збираючи цілющі зела, зазвичай прошу благословіння татового. Й завжди відчуваю Благодать Вишню. Благословіть же, Родителю, з Ирію Небесного й кожного русича, що звідає цього пречистого Джерела на Многу Силу! Многу Мудрість! Многі Літа!

Златоцвіт: Травник-волховник.
2-ге вид., доповн.
Ніжин: ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2010. – 428 с.
Обкладинка: тверда.