П’ята книжка відомого українознавця, мовознавця, сходознавця-індодога про українсько-індійські мовні, етнічні, фольклорні, міфологічні, історичні й культурні зв’язки. Вона в черговий раз засвідчує, що українська мова й духовна культура сягають тисячолітніх часових глибин, а українська історія творилася одночасно і разом з історією найдавніших цивілізацій світу. Окремими розділами представлені родинні, весільні, поховальні, поминальні терміни й терміни, пов’язані з народженням і навчанням дитини.
Робота здійснена в рамках держбюджетної науково-дослідної теми “Український етнос у світовому часопросторі”.
Рекомендовано до друку Вченою радою Національного науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України (протокол № 9 від 26 жовтня 2009 р.). Видання здійснене в рамках Національного гуманітарного проекту “Україна: у вимірі тисячоліть”.

Наливайко С.І. Давньоіндійські імена, назви, терміни: проекція про Україну.-
К.: Видавець Сергій Наливайко, 2009. — 504 с.
Обкладинка: тверда.

  “Українська індоаріка” – третя книжка відомого сходознавця-індолога, присвячена українсько-індоіранським мовним, етнічним, історичним, міфологічним і фольклорним зв’язкам.
Як і в попередніх двох книжках (“Таємниці розкриває санскрит” та “Індоарійські таємниці України”), широке залучення індійського, іранського, балтійського й слов’янського фактографічного й культурологічного матеріалу дозволило дослідникові по-новому осмислити й пояснити низку важливих для вітчизняної історії етнонімів і назв, скіфських царських і слов’янських князівських імен, важливих термінів і реалій.
Книжка щедро насичена цікавим, пізнавальним матеріалом і засвідчує, що українська мова й духовна культура сягають тисячолітніх часових глибин, а українська історія творилася разом з історією найдавніших цивілізацій світу.

Наливайко С.І. Українська індоаріка. – К.: Євшан-зілля, 2007. – 640 с. –
Бібліогр.: – 629-632 с.
Обкладинка: тверда.

Один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців “домашніх” богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог добробуту, добрий дух дому та заступник РОДу.

Тимчасово немає в наявності
Символ вічного взаємозв’язку між Земними водами та Небесним вогнем. Цей зв’язок породжує нові чисті душі для втілення на Землі у Явному Світі. Жінкам, які в радості, допомагають народити здорових розумних дітей. Чоловікам посилює витривалість, стійкість, хоробрість, веде до Перемоги.

Небесний Символ Бога Індри, який оберігає Давню Небесну Мудрість Богів – Прадавні Віди. Як Оберіг зображувався на воїнській зброї та обладунках, а також над входами в будинки і храми, щоб той, хто заходить до них зі злим умислом вражався Громом.

Тимчасово немає в наявності
Символ весни, ярового цвітіння, сонячності. Покровитель світлих помислів. Пробуджує і дає міцну чоловічу силу, войовничість та молодецьку буйність. Це оберіг Кохання, символ Плодючості. Дарує повітряну легкість в подоланні незгод.

Солярний Природний знак, яким ми уособлюємо Богиню Тару. Ця мудра Богиня оберігає чотири Вищих Духовних Шляхи, по яким йде людина. Символ Вайга допомагає досягнути духовної досконалості і своєї життєвої цілі.

Україна сьогодні в тіні імперій
Французька думка
Право сили чи сила права
Київське коло
Ambigua

Присвячується пам’яті Юрія Прилюка.
“Дух і літера” пропонує читачеві разом проторювати шлях до того простору, де зводяться нанівець ізооляція та роскол між “науками про дух” і “науками про літеру”. Робоча гіпотеза часопису проста: Україна сьогодні спроможна відкрити сторінки, на яких дружба з науками про літери (знаки дорожнього руху, семіотика, лінгвістика, кримінальне і конституційне право) не виключають дружби з науками про дух (історія, філософія, соціологія, антропологія).

Дух і літера. – К.: ФАКТ, 1997.- 464 с.- укр. мов.
Обкладинка: м’яка.

      

Народний лікар Іван (Иван) Просяник, недарма РОДина назвала його на честь сакрального дерева верби — иви, мав неповторне дитинство. Він ріс у світі, де перепліталися буденність і таїна. Де кожна зілина, кожна травина розмовляли з малим Івасем: чи то кощюною-міфом, з голосу сивого батька-знахаря, чи то казнею-легендою, з вуст мудрої бабусі-відунки. Світ, де ще були ледь прочинені двері в живу, прадавню нашу історію. Там на його чоластих могилах-обсерваторіях молилися волхви-звіздарі. Там, на широкі ниви русичів, волхви-просяники випрошували щедрі, рахманні дощі. Світ, де дзвенів, гусель яровчатих спів, славу витязям рокочучих, і сурем заклич бойових лунав. І зміг малий Іван почути їх, доторкнутися серцем до відгомину творення незрівнянно величної культури нашої вершинної слов’янської держави, яка до кореня згодом буде винищена чужинецьким культом. Але крізь тумани віків характерники-знахаарі все ж донесли в наші дні золоту гілку, колись могутнього, Древа Зцілення, яку впродовж життя осягав Іван Просяник. І Ви поліпшите своє здоров’я, переконавшись, що всі оці 3835 цілющих приписів двокнижжя «Зело таємниче» справді помічні, бо взяті з тисячолітнього народного досвіду. Пориньте ж в цей прадавній світ, відчуйте його таїну предвічну.

Просяник І.Г. Зело таємниче: Травник-волховник —
Київ: ТОВ “Українське видавництво “Аркона”. 2013, — 600 с.
Палітурка